НАРIД ЧИ ЧЕРНЬ?



Категории Улас Самчук ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал (Стаття надрукована у Києвi 9 листопада 1941 року в газетi Украïнське слово) На кожному кроцi наших трагiчних буднiв у першу чергу бачимо чорним по бiлому писане: Хто ми? Нарiд чи чернь? Нацiя чи маса? Органiзована, свiдома, вигранена збiрна одиниця чи юрба без'язикових i безликих постатей? Що ж таке народ? Чому Улас Самчук не вiдповiдає одразу на поставленi питання? Тому що вважає: не всяка людська маса заслуговує називатися народом. Бачимо явища, бачимо обличчя, чуємо мову, оцiнюємо вчинки i, з потрясаючим душу жалем, стверджуємо, що величезна маса живих людиноподiбних iстот 1941 року по народженнi Христа не розумiє i не усвiдомлює в собi двох дуже важливих i основних елементiв: людську гiднiсть i нацiональну свiдомiсть. Що ж таке нацiональна свiдомiсть? Чи не можна обiйтися без неï? Адже це не мiшок картоплi чи порванi чоботи, за словами автора статтi. Iснують же людськi громади, якi живуть споконвiку первiсним життям, iснує ж, наприклад, суспiльнiсть, що складається з рабськоï раси. Наша душа приготовлена для сприйняття лише таких суспiльних форм, у яких може вiльно дiяти i розвиватися наша людська гiднiсть. Почувати себе людиною, почувати себе тим, як ще колись казали, першим творiнням Найбiльшого Творця, почувати себе свiдомим у всiх своïх вчинках — ось основна заповiдь людини — європейця. Зламати цю заповiдь — значить зламати самих себе, це значить втратити основний стрижень буття, це значить перекреслити своє моральне обличчя. Здавалося б, бiльшовики так багато говорили про свiдомiсть. Але йшлося про свiдомiсть класову, а це далеко не те саме: Основою життя є не клас, а людина... Неважно, до якого класу належить порядна творча людина. Важно, щоб вона такою була. Бо коли привiлейований той чи iнший клас складається з юрби бандитiв чи людського шумовиння, то будь вiн тричi пролетарський чи буржуазний — вiн сам по собi не має найменшоï вартостi. Не в пролетарiатi i не в буржуазiï справа. А в людинi. I тiльки в людинi. Питання про нацiональну свiдомiсть видається для багатьох справою туманною. Це й не дивно: Не торкати нацiональноï свiдомостi.., бути нацiональною протоплазмою — ось iдеал нацiонального несвiдомого осiбняка. Народ наш пережив процес денацiоналiзацiï. I найбiльшим нещастям украïнського народу було те, що цiла його iсторiя — перманентне намагання когось зробити з нас не те, чим призначила нас природа. Втручалися до нашоï рiдноï мови. Втручалися до нашого побуту. Втручалися до нашого господарства. Всяка влада, яка тiльки не була на нашiй землi, — росiйська чи польська, нiчим iншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми — не ми, щось iнше. Це було постiйне ламання нас, нищення нас. Диктували все, навiть, як нам вимовляти букви, як ставитися до того, що нам вороже. I в результатi — величезна частина нашого, особливо мiського, населення з нацiонального погляду являє собою не що iнше, як юрбу, що не належить нi до якого народу, що не має нiчого святого, що не говорить нi одною мовою. Це не є нарiд. Це — чернь, це — безлика, без'язика юрба. Вiдчувати це принизливо для нацiональноï гордостi, це принижує нацiю, особливо в очах чужинцiв. Тому — не все одно, хто як говорить, яким богам молиться, якi книжки читає. Не все одно, якими iменами названi вулицi наших мiст, не все одно, чи домiнуючим є для нас Шевченко, чи Пушкiн. Не все одно, як це часто доводиться чути, кого ми вчимо у школi, не все одно, яке наше вiдношення до росiйськоï лiтератури. Нi! Це не все одно... А коли все одно, то це значить, що все одно для нас, хто є ми самi! Це значить, що ми не нарiд, не якась спiльна збiрна iсторична сила, а невиразна юрба, сiра маса, вiчно принижена, без всяких iдеалiв чернь.

Метки ЛIТЕРАТУРА XX СТОЛIТТЯ, НАРIД ЧИ ЧЕРНЬ, УЛАС САМЧУК, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
НАРIД ЧИ ЧЕРНЬ?